Розділ 7


Використання користувацького контенту для розслідувань порушень прав людини та військових злочинів


Крістоф Кеттль – радник із технологій і прав людини організації Amnesty International. Засновник і редактор Citizen Evidence Lab – першого спеціально створеного ресурсу для перевірки справжності акаунтів соцмедіа для дослідників у галузі прав людини. Twitter Крістофа – @ckoettl. Висловлена тут думка є думкою автора й не обов’язково відображає позиції Amnesty International.

На початку літа 2014 року Amnesty International отримала відео, на якому нігерійські солдати переріза̀ли горло людям, підозрюваним у підтримці Boko Haram, а потім трупи скидали в загальну могилу. Це відео, широко поширене регіоном і через YouTube, видавало причетність нігерійських солдатів до військового злочину. Але щоби дійти такого висновку, ми провели велике дослідження з залученням аналізу відео й польових досліджень. Це вилилося в публікацію висновків Amnesty International щодо цього інциденту.

Цей приклад ілюструє, як користувацький контент може відігравати важливу роль у ході розслідування. Важливо копати глибше, виходячи за рамки основних фактів, зібраних під час стандартних перевірок користувацького контенту. Це особливо важливо для розслідування порушень прав людини. Матеріали користувачів не тільки допомагають у визначенні місця й часу порушення, вони можуть також допомогти з визначенням відповідальних осіб або структур, установленням зв’язків між свідченнями, сприяти наданню вирішальної доказової бази, яка підтверджує вчинення злочину.

У той час як існують відмінності між звичайною роботою журналістів і розслідуваннями порушень прав людини та військових злочинів, ми спостерігаємо значне співпадання методів і технік верифікації інформації та перевагах користувацького контенту. Зокрема, британський «4 канал» провів розслідування конфлікту в північно-східній Нігерії. Значною мірою їх розслідування базувалося на матеріалі, отриманому від користувачів.

Принципи розслідувань прав людини

У той час як значна маса користувацького контенту може мати величезну новинну цінність, групи правозахисників передусім цікавляться, звісно, його значенням у якості доказів. У розслідуванні порушень прав людини ми зіставляємо всі факти, зібрані за допомогою відповідних правозахисних норм і законів (таких, як права людини й гуманітарне право, законодавство з питань біженців та кримінальне право) для визначення порушень або зловживань. Отже, аналітик, який розглядає призначений для користувача контент, повинен бути частиною команди експертів, що знаються на законодавстві, політиці й суспільному устрої відповідної країни.

Наша кінцева мета – позитивно вплинути на ситуацію з дотриманням прав людини. Наприклад, коли наша робота сприяє міжнародному розслідуванню чи обвинувальному висновку щодо ймовірного винуватця. Сьогодні найкращих результатів ми домагаємося при комбінуванні різних доказів – свідчення, офіційні документи, знімки з супутників і користувацький контент.

Це вимагає тісної співпраці розслідувачів, які мають досвід роботи в конкретній країні, з довіреними особами на місцях, а також із вузькоспеціалізованими аналітиками, не націленими на конкретний регіон або країну, але здатними забезпечити аналіз на основі супутникових знімків або матеріалів користувачів.

Бувають випадки, коли один із доказів не підкріплює деяких відомостей, зібраних у ході розслідування, наприклад, коли супутникові знімки не підтримують слів очевидця про велику братську могилу. У таких випадках ми виявляємо обережність і утримуємося від констатації фактів чи визначення порушень.

Така тісна співпраця групи експертів стає ще актуальнішою, коли виходить за рамки військового злочину, що може базуватися на одній-єдиній події, схопленій об’єктивом камери.

Злочини проти людяності, наприклад, характеризуються системністю й широким поширенням, що є частиною державної чи організаційної політики. Дослідження, засновані виключно на призначеному для користувача контенті, навряд чи могли би стати основою настільки комплексного (правового) визначення. Вони зазвичай дають тільки знімок, зріз конкретного інциденту. Проте такі розслідування досі можуть відігравати вирішальну роль, як свідчить наступний приклад.

Військові злочини, зафіксовані на камеру

У 2014 році Amnesty International переглянула десятки відео й фотозображень, пов’язаних із ескалацією конфлікту на північному сході Нігерії. Правозахисні групи та новинні організації задокументували у країні безліч злочинів із боку Boko Haram (терористична організація, заборонена в Росії, – примітка перекладача). Однак цей контент виявився особливо цікавим, оскільки він здебільшого відображав порушення з боку нігерійських збройних сил та державної цивільної міліції Civilian Joint Task Force (CJTF).

Найактуальніший контент пов’язаний із подіями 2014 року, коли Boko Haram напав на військові казарми Гіуа в Майдугурі, столиці штату Борно. Напад було відзнято на камеру й поширено через YouTube із пропагандистською метою Boko Haram. Це вилилося в утечу кількох сотень затриманих. Реакція влади може бути описана тільки як шокуюча: протягом декількох годин нігерійські збройні сили та CJTF в позасудовому порядку стратили понад 600 осіб, здебільшого знову затриманих, часом – у людному місці, часто – на камеру.

Ретельне дослідження протягом декількох місяців дозволило нам поєднати різні відео з фотографіями й намалювати тривожну картину поведінки нігерійських збройних сил. Наприклад, одне зернисте відео з мобільного телефону показало солдата, який волочив беззбройну людину на середину вулиці, аби стратити поруч із купою трупів.

Спершу ми виконали стандартний контент-аналіз. Це було пов’язано з отриманням характерних зображень дорожніх і вуличних ліхтарів, будівель і рослинності, а також деталей, що мають відношення до людей на відео: одяг і бойова техніка. Цьому процесу значно сприяв покадровий перегляд. Географічні об’єкти на відео були потім звірені з супутниковими знімками місцевості в Google Earth. Ґрунтуючись на цій роботі, ми змогли визначити ймовірне місце події у Майдугурі, великому місті з населенням близько мільйона осіб.

Кілька місяців по тому додаткові фотографії з відкритого доступу, як і зібрані безпосередньо з місцевих джерел, були використані, аби змалювати ще повнішу й набагато тривожнішу картину події. Наприклад, як мінімум, у двох із загиблих руки були зв’язані за спиною. Примітно, що кілька фотографій у нашому розпорядженні були фактично геотегами. Ми виявили це, використовуючи пристрій для читання EXIF, щоб вивчити метадані на фото. Ці дані про місцезнаходження збіглися з тими, що ми знайшли в ході контент-аналізу вихідного відео.

Інші відео того самого дня показували ще жахливіші сцени, інший військовий злочин. Вони показували вбивство кількох беззбройних чоловіків, як описано раніше в цьому розділі. Ролики були хрестоматійним прикладом того, як призначений для користувача контент може служити потужним інструментом у тривалих дослідженнях – у поєднанні з традиційними методами розслідування.

Ми сповільнили відео, щоб виконати контент-аналіз із метою виявлення розпізнавальних знаків на солдатах і жертвах або ще чогось, що могло б указати місце, час чи дату. Ми виявили дві важливих деталі: напис «Borno State. Operation Flush» на чорному бронежилеті в солдата (назва військової операції на північному сході Нігерії), а також на якусь частку секунди стало видно ідентифікаційний номер на його гвинтівці (81BN / SP / 407). Впізнаваних географічних об’єктів, які могли б використовуватися для визначення точного місцезнаходження, видно не було.

Деталі, видобуті з відео. Зверніть увагу, що кадри з метою візуалізації обрізані й відредаговані. Кольори на правому кадрі інвертовані, аби підкреслити на гвинтівці ідентифікаційний номер.

Згодом Amnesty International опитала кілька військових джерел, які незалежно підтвердили інцидент – у тому числі дані й загальне розташування за межами Майдугурі. Дослідник Amnesty International, перебуваючи в польовий місії в цьому районі, був також у змозі забезпечити документальну відеозйомку. Це дозволило нам провести аналіз метаданих, що часто неможливо при роботі з онлайн-контентом, оскільки соціальні медіасайти в процесі завантаження регулярно модифікують або видаляють метадані.

Дані підтверджують, що відзнятий матеріал був створений 14 березня 2014 року. Отримання вихідних файлів часто можливе тільки через добре налагоджені місцеві зв’язки та мережі, які можуть обмінюватися контентом особисто або електронною поштою (в ідеалі – у зашифрованому вигляді). Усім репортерам і журналістам новинних бюро, які зв’язуються з місцевими джерелами через Twitter або інші медіаплатформи, при запитуванні таких неоднозначних кадрів треба враховувати ризик наслідків для їхніх інформаторів. Адже вони живуть без захисту.

У цьому випадку два джерела заявили, що винні можуть належати до 81-го батальйону, що діє у штаті Борно, а також, що ідентифікаційний номер тієї гвинтівки належить до «групи підтримки» цього батальйону. Важливо: кілька джерел, які вважали за краще залишитися анонімними, окремо відзначили, що конкретно ця зброя не була викрадена. Це анулює передбачувану реакцію нігерійської влади стосовно того, що солдати були нібито самозванцями, які використовували крадену амуніцію.

Після першої публічної заяви про найдраматичніші кадри Amnesty International ще протягом кількох місяців продовжувала своє розслідування, об’єднуючи традиційні прийоми ведення слідства – свідчення з супутниковими знімками, відеокадри з фотографіями.

Цей користувацький контент підтримав загальний висновок слідства про те, що як «Боко Харам», так і нігерійські збройні сили були відповідальні за злочини проти людяності. Ці висновки можуть мати серйозні наслідки, оскільки названі порушення є злочинами згідно з міжнародним правом і відтак підпадають під дію універсальної юрисдикції, а також під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.