Розділ 4
Зняття корпоративних запинал: використання баз даних, інформації про домени та інших загальнодоступних матеріалів для розслідування діяльності комерційних компаній
Хадіджа Шаріфе – розслідувач і письменниця, координатор криміналістичних розслідувань щодо Африки в Investigative Dashboard. Старший науковий співробітник Африканської мережі центрів розслідувальної журналістики (ANCIR). Автор і співавтор кількох книг, серед яких «Африка: Обкладіть нас податками, якщо зможете». Її статті опубліковані в науково-популярних та академічних журналах. Живе та працює в Південній Африці.
Усе має свій паперовий слід; зачіпку, що оголює нитки мережі, компанії чи людини, яка веде незаконну, протиправну діяльність. Фокус у тому, щоб знайти цю зачіпку.
Нещодавно Африканська мережа центрів розслідувальної журналістики викрила схему глобальної фінансової піраміди – її контролював директор Ренвік Хеддоу, який знаходився у Великобританії. Він очолював структуру Capital Organisation, яка, використовуючи мережу з більш ніж 30 підставних компаній, за п’ять років продала шахрайських інвестицій на суму понад 180 мільйонів доларів.
Це була глобальна мережа взаємопов’язаних компаній, у той час як наша організація мала загальний бюджет $ 500 – для того, щоб розслідувати піраміду й викрити шахрайство.
Цей бюджет був цілком інвестований у нашого кореспондента з Сьєрра-Леоне, якому належало відвідати пов’язану з аферою ферму, познайомитися з місцевими жителями, а також отримати з відповідних міністерств потрібну документацію. Це формувало наш бюджет – майже без засобів для іншої роботи щодо цієї історії, включаючи відстеження фінансового сліду.
То як же ми розплутали аферу? Рухаючись паперовими слідами. Це методика, яка в нашому випадку полягала в доступі до баз даних, корпоративних брошур, протоколів судових засідань та інших загальнодоступних джерел. Усі зібрані нами дані доступні тут, а про весь хід нашого розслідування ви можете прочитати в журналі World Policy Journal, весняний випуск 2015 року.
Анатомія афери
В афері використовувалися підставні компанії – для збуту фіктивних інвестицій інвесторам із віддалених місць, особливо пенсіонерам Великобританії. Передбачувані інвестиції варіювалися від сільськогосподарських виробництв (ферми з виробництва пальмового масла, рису, какао та пшениці) до корисних копалин (золото, платина, алмази). Пропонувалися також інвестиції в нерухомість, в Інтернет-телефонію, облігації на воду та багато іншого. Були обіцяні високі доходи, часто з гарантованою стратегією виходу, де інвесторів завіряли в тому, що вони зможуть повернути свої гроші з прибутком.
Підставні фірми з назвами на кшталт Agri Firma, Capital Carbon Credits та Voiptel International не мали ні штату співробітників, ні банківських рахунків, ані філій чи інших компонентів реального бізнесу. Замість цього шахраї переводили гроші фінансовим агентам-бенефіціарам, які переправляли їх у податкові гавані на зразок Кіпру. Останнє таке переведення коштів було здійснене в холдингові компанії Британських Віргінських островів, таких як Rusalka та Glenburnie Investment.
Підставні фірми розкручували інвестиційні схеми, які не регулювалися або слабо регулювалися британським законодавством із надання фінансових послуг. Потім інвестиції просували через фіктивних брокерів, які працювали під назвами Capital Alternatives, Velvet Assets, Premier Alternatives, Able Alternatives тощо. Ці установи базувалися у Великобританії, але в підсумку охоплювали весь світ – від Гібралтару до Дубаї. Нерідко вони являли собою буквально одноденки або поштові скриньки. Багато з них навіть використовували один і той самий номер телефону, одну й ту ж адресу.
В авангарді афери переважно стояли несумлінні торговельні агенти, стимульовані комісіями від 25 до 40 відсотків від суми продажу. Решта переводилася у вигляді «зборів за інвестиційний механізм» на приватні офшорні рахунки архітекторів піраміди: Ренвіка Хеддоу, Роберта Маккендріка та інших ключових гравців.
Ідучи по сліду
Найважливіші аспекти будь-якого розслідування – копати, слухати та ставити доречні запитання. Але для того, аби поставити запитання, необхідний контекст, а дослухатися до правильних джерел означає знайти серцевину тієї чи іншої історії. Дані, доступні безкоштовно або за плату, ніколи не замінять хорошого дослідження. А в наші дні для того, аби здійснити належний пошук у рамках розслідування, необхідно знати – як і де можна знайти відомості, як до них отримати доступ та розвинути його.
Документи продемонстрували, що вже не вперше деякі особи та структури в цій афері проходили через судові розгляди. І хоча судові документи, про які йдеться, свідчили, здавалося б, про другорядні питання – чи мала місце колективна або індивідуальна схема – процес часто виявляє докази й зачіпки, які в іншому випадку можуть бути недоступними.
Ми зібрали корпоративні брошури, у яких перелічувалися фінансові агенти-бенефіціари, брокери, аудитори, фізичні офіси та інші деталі, що детально вказують на зв’язки між зовні незалежними компаніями.
У своїй роботі ми використовували безкоштовні публічні бази даних на зразок Duedil, які дозволяють здійснювати пошук індивідуальних і корпоративних директорів. Це дає можливість користувачам визначати кількість компаній – працюючих, розпущених тощо – діяльністю яких керує один директор. Це також дозволяє отримувати важливу інформацію про акціонерів, зареєстровані офіси, хронологію виходу на пенсію та кількість співробітників у штаті. Для перевірки особистих і корпоративних зв’язків ми використовували також LinkedIn.
У цьому розслідуванні щодо компаній, пов’язаних із Великобританією, добре працювали деякі безкоштовні ресурси. За специфічними аспектами ми рухалися з допомогою Companies House, Orbis та інших сайтів корпоративних даних, кожен із яких доступний журналістам для безкоштовного користування через Investigative Dashboard. Тут є посилання на понад 400 баз онлайн-даних у 120 юрисдикціях, де можна шукати інформацію про людей та організації, що вас цікавлять.
Вагому роль у координації африканської філії Investigative Dashboard відіграє африканська мережа центрів розслідувальної журналістики. На відміну від інших юрисдикцій в африканських країнах дані часто бувають не оцифровані й недоступні в електронному вигляді.
Для цього ми навчаємо й розміщуємо там внутрішніх дослідників, аби вони фізично добували не лише оновлені й уточнені корпоративні дані з земельних, судових та інших інстанцій, але й відвідували проблемні місця, проводили базові інтерв’ю та робили, серед іншого, відповідні знімки. Разом із базами даних ми використовували Інтернет-пошук по Whois, де є можливість визначати дату створення сайтів та власників доменних імен.
Потім ми зіставили контактні деталі сайтів із інформацією, що міститься в корпоративних базах даних щодо брокерів та підставних компаній. Використовуючи конкретні пошукові фрази, ми зуміли витягнути з різних файлів в Інтернеті згадки про певні імена, фірми, продукти тощо. Ми також розшукували в Мережі новини про людей і компанії. Незабаром виявилося, що в їхніх рядах поряд із іншими фігурували вбивці, відмивачі грошей та інші схожі типажі.
У рамках розслідування ми також створювали фіктивні профілі в соціальних мережах, аби отримати можливість зв’язатися з відповідними компаніями та приватними особами, листуватися з ними електронною поштою. Ми представлялися потенційними інвесторами, щоб отримати доступ до махінацій аферистів, так би мовити, з перших рук.
Найважливіші аспекти звітності здійснювалися персонально. Щойно стало відомо про те, що Сьєрра-Леоне – це фокусна точка всієї історії, ми вклали 500 доларів, виділених фондом Open Society West Africa (OSIWA) на те, щоб найняти в цій країні внутрішнього розслідувача. Це був Сайлас Гбандіа. Він особисто двічі перевірив, чи правильно оформлюється оренда землі, а якщо ні, то які розділи або аспекти виключаються з процедури.
Більшість інвесторів вважали, що оренда земельних ділянок відбувається без порушень закону. Однак у всіх випадках право інвесторів на суборенду було незаконним. Деякі угоди оренди земельних ділянок не вносилися до офіційного реєстру Сьєрра-Леоне, а тому були нелегітимними (наприклад, ті, де йшлося про пальмову олію). Принаймні один епізод оренди земельної ділянки був стовідсотково шахрайським, інші були законні лише частково. Особиста присутність журналіста на місці розслідування історії виправдало себе на всі сто, а то й більше.
Ми задіяли sourceAfrica (безкоштовний сервіс ANCIR), щоб редагувати й публікувати важливі документи, серед яких і ті, що були надіслані нам із трепетно виплеканих і надійних джерел.
Нарешті з усією нашою зібраною інформацією ми зв’язалися з Генріхом Бемке (південноафриканський прокурор та експерт ANCIR, що проводить експертизу відносно осіб, які перебувають під вартою), аби провести перехресну перевірку наших доказів. Цей процес Бемке запозичив із юридичної царини й адаптував для журналістських розслідувань. Ми вишукували можливі упередження, протиріччя, послідовності та ймовірності всередині самих свідчень, ресурсів, інтерв’ю та джерел. Поради щодо проведення перехресних допитів для журналістів можна отримати тут. Окрім Бемке, ми також спиралися на Джованні Пельєрано, технічного фахівця ANCIR із експертиз щодо осіб, які перебувають під вартою, – аби допомогти отримати метадані з численних електронних джерел і документів.
Урешті, виявляючи широкі зв’язки всередині мережі компаній, а також між людьми, організаціями та юрисдикціями, які отримують агентів і продукти, та ще й паралельно вивчаючи корпоративні дані від Duedil, Companies House та інших пошукових систем, ми зуміли візуалізувати структуру мережі. Це показало нам, як працювала схема і хто в ній брав участь.
Істотна частина цієї роботи була долучена до аналізу й розслідування публічно доступної інформації та документів. Ці дані допомогли нанести на карту діяльність мережі, а також залучених до неї юридичних і фізичних осіб. Це й дало необхідну інформацію для подальшого проведення розслідування.
Ключові питання
Річ у тім, що для проведення ґрунтовного розслідування й розкриття корпоративної завіси зовсім не треба бути генієм – знадобиться лише цікавість, технічна озброєність і прагнення вчитуватися в питання якомога глибше. Шукайте якомога більше джерел даних – корпоративних, пов’язаних зі ЗМІ та НКО, даних щодо поставок, санкцій, землі…
Шукайте те, що видається неочевидним, нелогічним або ж просто стирчить у ваших роздумах скабкою. Ідіть за своїми інстинктами. Ставте якомога більше запитань. Наприклад, розслідуючи корпоративну структуру, прагніть отримати відповіді на такі запитання:
- Чим займається компанія?
- Скільки в ній співробітників? Хто вони?
- У яких країнах вона працює?
- Які країни вона інкорпорує?
- Як називаються пов’язані з нею компанії в кожній із країн, де вона працює?
- Де вона сплачує податки? Кому вона звітує про свої прибутки?
- Які масштаби трансфертного ціноутворення між її дочірніми компаніями?
- Які компанії використовують таку практику й чому? (І де?)
Пам’ятайте: усе має паперовий слід.