Розділ 1
Можливість використання в розслідуваннях інформації з відкритих джерел та користувацького контенту
Крейг Сільвермен засновник ресурсу Emergent, онлайн-ресурсу відстежування і спростування фейків у новинах. Він стажувався в Центрі цифрової журналістики Тау в Колумбійському університеті, а зараз працює провідним експертом із медіапомилок, точності та перевірки фактів. Крейг також є засновником і редактором блогу про точність роботи журналістів та процедури перевірки фактів «Жалкуй про помилки» (Regret the Error), який зараз працює під егідою Пойнтерівського інституту. Крейг редагував «Посібник із верифікації даних» (Verification Handbook), працював маркетологом у виданні Spundge та брав участь у запускові ресурсу OpenFile, нового онлайн-ресурсу регіональних новин у шести містах Канади. Крейг також був керуючим редактором видання PBS MediaShif та редактором видань The Globe and Mail, Toronto Star, Columbia Journalism Review. Він веде аккаунт @craigsilverman у Твіттері.
Ріна Цубакі очолює й керує ініціативами «Посібника з верифікації даних» (Verification Handbook) та «Надзвичайної журналістики» (Emergency Journalism) у Нідерландах. Надзвичайна журналістика об’єднує ресурси для медіафахівців, що працюють у цифровому світі, який постійно змінюється, і пишуть про нього. Цубакі часто представляє ці теми на різноманітних заходах, зокрема на зустрічі в ООН та на Міжнародному фестивалі журналістики. Раніше вона керувала кількома проектами про роль громадян у зміні медіаландшафту, а в 2011 році стала провідною доповідачкою в звіті європейського офісу організації Інтерньюз та розповіла про роль інформаційної взаємодії та комунікації під час землетрусу в Японії в березні 2011. Вона також писала для Hokkaido Shimbun, регіональної щоденної газети в Японії. Веде Твіттер @wildflyingpanda.
Твіттер @ShamiWitness, у якого близько 18 тисяч підписників, – основний рупор пропаганди Ісламської держави. У ході свого розслідування британський телеканал Channel 4 повідомив, що твіти @ShamiWitness збирали до двох мільйонів переглядів за місяць – це робило даний аккаунт одним із найвпливовіших в Ісламській державі. Channel 4 також повідомляв, що дві третини іноземних послідовників Ісламської держави були підписані на цей аккаунт.
Channel 4 вирішив розслідувати, хто ж стоїть за цим аккаунтом. Усе, що вони мали – аккаунт і самі твіти. Творець @ShamiWitness ніколи не ділився ні особистою інформацією, ні чимось іншим, що могло би вказати на місце його дислокації.
Саймон Ізраель, кореспондент Channel 4, який керував розслідуванням, у своєму матеріалі згадував, що відомих фотографій ShamiWitness не існувало.
«Але трапляється – і так відбувається завжди – коли таємниці розкриваються завдяки випадковій помилці».
Ізраель згадував, що аналіз Твіттера ShamiWitness показав, буцімто раніше цей аккаунт називався @ElSaltador. Потім у певний момент власник аккаунту змінив назву на ShamiWitness.
Розслідувачі Channel 4 вивчили старий аккаунт та інші соціальні мережі, намагаючись знайти когось, хто ним користувався. Це привело їх до аккаунту Google+, а потім і на сторінку Facebook. Там вони знайшли фотографії та інші відомості про чоловіка, який жив у м. Бангалор і працював спеціалістом із маркетингу в індійській компанії. Згодом вони поспілкувалися по телефону й він підтвердив, що створив аккаунт ShamiWitness.
У результаті в грудні 2014 року в ефір вийшов матеріал розслідування. Після цього чоловік перестав вести Твіттер.
Channel 4 використав публічні дані та інформацію, доступну онлайн, для створення матеріалу, за допомогою якого вдалося закрити ключове джерело пропаганди та вербування в Ісламській державі.
Журналісти, правозахисники та інші експерти постійно використовують відкриті дані, користувацький контент та іншу інформацію з відкритих джерел для проведення критично важливих розслідувань на різноманітні теми – від зон воєнних дій до порушення прав людини та міжнародної корупції.
«Інформація з відкритих джерел, доступна кожному користувачеві Інтернет – згадайте Youtube, Google Maps, Reddit – дала можливість КОЖНОМУ збирати інформацію й передавати її через соціальні медіа, – написав Еліот Хіггінс на сторінці ініційованої ним кампанії на сайті Kickstarter для свого сайту Bellingcat, де публікуються розслідування на основі даних із відкритих джерел, – Згадайте громадянську війну в Сирії. Згадайте Арабську весну».
Велика кількість інформації з відкритих джерел, доступної онлайн та в базах даних, означає, що практично кожне розслідування сьогодні має містити пошук, збір та підтвердження інформації з відкритих джерел. Це стало невід’ємною частиною роботи журналістів-розслідувачів – такої, як пошук джерел, забезпечення конфіденційності інформації, робота з прихованою або менш публічною інформацією та інші тактики розслідувачів. Журналісти та інші експерти, які розвивають і підтримують навики пошуку, аналізу й верифікації такої інформації, зможуть проводити якісніші та детальніші розслідування.
Хіггінс, також відомий під псевдонімом Браун Мозес, є живим підтвердженням того, наскільки могутнім інструментом стає інформація з відкритих джерел за умови наполегливої верифікації належного рівня. Хіггінс став визнаним міжнародним експертом щодо конфлікту в Сирії та щодо збитого Боїнга МН17 в Україні, і це лише пара прикладів. Його сайт Bellingcat – майданчик, на якому він та інші члени команди зараз використовують матеріали з відкритих джерел для проведення унікальних досліджень, що заслуговують на довіру.
У лютому 2015 року Bellingcat розпочав проект із відстеження транспортних засобів, які використовувалися у збройному конфлікті в Україні. Користувачам було запропоновано надсилати фотографії та відеоролики військових транспортних засобів, помічених у зоні бойових дій, і допомагати аналізувати фото й відео з соцмереж та інших джерел. У перший тиждень роботи база даних проекту з транспортних засобів поповнилася 71 новим записом, а кількість інформації збільшилася майже вдвічі в порівнянні з зібраною раніше. Саме фото, відео та інші докази, зібрані з відкритих джерел, змогли розкрити суть конфлікту так, як ніколи раніше.
Усе це відбувається завдяки інформації з відкритих джерел та контентові, генерованому користувачами. Матеріали та приклади цієї книжки докладно розповідають, що такі самі дані використовують журналісти-розслідувачі в Африці, а також організації Amnesty International і WITNESS – з метою викриття шахрайства, для документування воєнних злочинів, а також для того, щоб допомогти несправедливо звинуваченим захистити себе в суді.
Ця книга є додатком до «Посібника з верифікації даних» та містить детальні інструкції й конкретні наочні приклади, покликані допомогти журналістам, правозахисникам та іншим експертам у перевірці та використанні інформації з відкритих джерел і користувацького контенту під час реалізації проектів розслідування.
За умови такої кількості інформації в соцмережах, публічних базах даних та інших відкритих джерелах дуже важливо, аби журналісти й усі, хто використовує інформацію, мали достатні навики й знання щодо того, як шукати, досліджувати та верифікувати таку інформацію – аби користуватися нею правильно, не порушуючи етичних норм.
Цей Посібник розповідає про основи онлайн-пошуку та методи розслідування; містить детальний опис техніки роботи з користувацьким контентом у розслідуваннях; пропонує кращі практики оцінки й верифікації відкритих даних; містить професійні поради щодо перевірки фактів у розслідуваннях; описує етичні принципи використання користувацького контенту в розслідуваннях.
Перший Посібник із верифікації даних був присвячений основам верифікації даних, у ньому містилася покрокова інструкція перевірки користувацького контенту для екстрених випусків новин. У цьому, пов’язаному з попереднім, Посібнику ми заглиблюємося в пошук, розслідування, перевірку фактів, у техніку та інструменти журналістики даних, які можна використати в журналістських дослідженнях. У кожному розділі ми акцентуємо увагу на тому, як саме добувати достовірну інформацію з публічних джерел, а також пропонуємо поради й описуємо техніку перевірки та верифікації того, що ви знайшли.
Основи верифікації користувацького контенту в новинах, викладені в базовому Посібнику, також можна застосовувати й у розслідуваннях. Ось деякі з цих принципів:
– Розвивати людські ресурси.
– Контактувати з людьми й розмовляти з ними.
– Скептично ставитися до всього, що виглядає, звучить або здається надто позитивним для того, аби бути правдою.
– Звертатися до кількох джерел, які заслуговують на довіру.
– Ознайомитися з методами та новими інструментами пошуку й дослідження.
– Спілкуватися з фахівцями й працювати спільно з ними: перевірка фактів – командна робота.
Журналіст Стів Баттрі, який написав розділ “Базові принципи верифікації” в першому випуску Посібника, говорить, що верифікація – це поєднання трьох елементів:
– Людська винахідливість, наполегливість, скептицизм та навики.
– Поінформованість, надійність і чесність джерел, які ви зможете знайти й переконати їх поділитися з вами інформацією, а також кількість і різноманітність цих джерел.
– Документи.
Цей Посібник спеціалізується саме на третьому елементі – документах. Чим би не займалися розслідувачі – більш ефективним і результативним використанням пошукових систем, переглядом відео з Youtube у пошуках важливих доказів, оцінкою інформації, отриманої з бази даних або від компанії – важливо, щоб вони мали необхідні навики отримання та перевірки документів.
Ми знаємо, що людська пам’ять ненадійна, а джерела можуть обманювати, але ми також маємо пам’ятати, що документи й дані не завжди є тим, чим вони здаються на перший погляд. Цей Посібник пропонує базові інструкції та реальні приклади використання інформації з відкритих джерел та користувацького контенту в розслідуваннях, а також верифікації цієї інформації для зміцнення доказової бази розслідування та висвітлення фактів, прихованих від очей громадськості.